Автор статті “Техніки, які можна використати вже завтра” — радник міністра освіти і науки України з інновацій і горизонтальних зв’язків в освіті на громадських засадах, натхненник руху ЕdCamp в Україні — Олександр Елькін, запрошує вчителів стати на шлях змін. Він пропонує разом із читачами подумати над тим, як можна професійно зростати по-новому: ефективно і з насолодою, щоб стати для своїх колег прикладом, який хочеться наслідувати.
Якщо ви маєте яблуко і я маю яблуко, і ми обміняємося цими яблуками, то у вас і в мене залишиться по одному яблуку.
А якщо ви маєте ідею і я маю ідею, і ми обміняємося цими ідеями, то у кожного буде по дві ідеї.
Б. Шоу
ПРИНЦИПИ УСПІШНОГО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ
1.Навряд чи ви станете заперечувати, що професійний розвиток повинен бути змістовним і насиченим. Щоразу, як ми підвищуємо свою кваліфікацію і хочемо вдосконалити свої навички, маємо отримувати досвід, корисний і релевантний відносно до наших ролей в освіті. Наприклад, якщо я викладаю математику, то мені хотілося б дізнатися щось специфічне і незвичайне, що стосується моїх щоденних справ як педагога з математики. Дуже важливо, щоб те підвищення кваліфікації, яке ми отримуємо, було пов’язане не лише з потребами школи чи регіону, а й із специфічними інтересами моїми як освітянина. Було б добре, щоб ці дві мети досягалися однією дією.
2.Освітяни мають отримати право голосу у вирішенні питання щодо того, чого вони навчаються і як це відбувається. Якщо вчительство буде мати вибір і свободу, то з більшою імовірністю долучатиметься до професійного зростання. Згодні?
3.Чи маєте ви достатньо вільного часу? Підозрюємо, що ні, бо його забирають перевірки зошитів, підготовки уроків, спілкування з батьками, не говорячи вже про домашні справи… Погодьтеся, час — найдефіцитніший ресурс. Варто навчитися правильно його зорганізувати, робити структурованим, щоб усе професійне зростання мало чіткі початок і кінець. Розробляючи опції підвищення кваліфікації, слід з повагою ставитися до часу, який освітяни готові інвестувати у свій розвиток.
4.Різні інформаційні речі, такі як гугл-форми, нотатки, презентації, відомості, ліпше залишити для розсилки. Не витрачайте часу на те, щоб зачитувати зі слайдів або сторінок книжок — багато хто сьогодні володіє цією навичкою. Те, що не потребує двосторонньої комунікації, ліпше розіслати електронною поштою або видрукувати й роздати людям.
5.Професійний розвиток має концентруватися на покращенні результатів навчання дітей. Тобто всі знання, що ми отримуємо, повинні позитивно впливати на успішність навчального процесу. Потрібно рефлексувати після кожного отриманого досвіду, для того щоб мати змогу змінити щоденну практику. Важливо, щоб це нове можна було використати вже наступного дня в класі.
6.Коли ніхто інший не піклується про ваше підвищення кваліфікації, то час взяти відповідальність у свої руки й попіклуватися самостійно. Ваше професійне зростання — це відповідальність тільки однієї особи: ваша. Саме ви маєте брати активну участь у вдосконаленні своїх навчальних можливостей. Оточуйте себе освітянами, які серйозно ставляться до покращення навичок, читаючи, співпрацюючи, обмінюючись, обговорюючи, створюючи, прогресуючи у своєму ремеслі щоденно.
Далі пропонуємо вам техніки, які умовно можна розділити на три рівні складності: початковий, середній і високий. Ними можна користуватися як у школі, так і поза нею.
ПЕРШИЙ РІВЕНЬ СКЛАДНОСТІ
Розгляньмо перші кроки, з яких можна розпочати. Усі вони доречні під час проведення зустрічей педагогічного колективу закладу освіти, які дуже часто, на жаль, змушують учителів нудьгувати.
- Насамперед, можна почати робити регулярні зустрічі педколективу саме з метою обміну досвідом, де кожен і кожна можуть висловити свою думку, а також запропонувати певну тему й виступити з нею.
- Зустрічі, спрямовані на вирішення певної проблеми. Для їх проведення варто звернутися до колективу з проханням перерахувати всі проблеми, з якими педагоги стикаються у своїй щоденній роботі. Потім разом обрати найважливішу проблему, що хвилює більшість, й обдумати її розв’язання. Наприклад, якщо в школі вчительство й адміністрація погодилися, що розклад уроків працює неефективно, то вони можуть оцінити його сильні й слабкі сторони та скласти новий.
- Просто організувати App Hour (година ІКТ), де можна презентувати добірки веб-сайтів чи додатків і поділитися досвідом їх використання на уроках. Це осучаснить ваше викладання і дозволить бути ближчими до дітей.
- Усім подобається говорити про речі, що їх надихають, тому техніка «Проговори це» — дуже вдала. Ідея в тому, що ви задаєте певну тему, наприклад, домашнє завдання або поведінка учнів, і просите всіх коротко і доступно (лайфхаками) поділитися про ті чи інші речі, які спрацьовують на уроках. Бажано створити атмосферу довіри, розтавивши стільці по колу, щоб усі присутні могли бачити одне одного.
- «Станції» — гарна методика для обговорення, де кожний учасник може стати умовною «зупинкою», а весь колектив — відвідати локацію і навчитися чогось нового. Будь-хто може запропонувати себе на роль «станції». І буде добре, якщо за один раз їх буде кілька. Тобто педагоги ходитимуть від однієї станції до іншої та обговорюватимуть проблеми, а наприкінці — дійдуть якогось спільного рішення і чогось навчаться. Створіть ще так звану картку відвідин і відзначайте в ній станції різними печатками. Ті, хто змогли пройти всі станції, отримують заохочувальний приз.
- Якщо дозволяє погода, то запросіть увесь колектив на…пікнік! Скажіть, щоб приходили із ковдрою й однією навчальною стратегією, підходом, ресурсом або ідеєю, якою можна поділитися. Потім розподіліть освітян територією і надайте можливість відвідувати одне одного, поєднавши спілкування з відпочинком. Можна змінювати тих, хто ділиться й тих, хто отримує нові ідеї кожні двадцять хвилин, щоб усі могли поспілкуватися й обмінятися думками.
- Принцип «Обери це» працює так. Люди отримують стікери з різнокольоровими крапками, де кожен колір означає ступінь використання певної практики: завжди, часто, рідко або ніколи. Ви можете ставити запитання стосовно різних шкільних дій, наприклад; «Як часто ви залучаєте дітей до дискусії?». Потім треба проаналізувати відповіді за допомогою цих кольорових відміток й організувати обговорення.
- Цікавою можливістю також є використання голосування, особливо коли ви не можете визначитися з наступною темою для розмови. Запропонуйте кілька важливих тем, а потім нехай колектив проголосує за найбільш актуальну. Залучіть таким чином педагогів до вибору теми наступної зустрічі.
СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ СКЛАДНОСТІ
Цей рівень для більш зацікавленого і вмотивованого освітянського кола. Люди, які хочуть більшого професійного зростання, є скрізь і завжди (і рух EdCamp в Україні є гарним доказом цього). Можливо, ці освітяни не з однієї школи або навіть населеного пункту, але їх можна об’єднати, не зважаючи на відстані. Як саме?
- Одним зі способів організації зустрічей може бути «Стаття тижня» або «Кіно тижня». Ви обираєте день, коли будете обговорювати якусь статтю, пост у блозі, будь-який актуальний текст або фільм (документальний чи кіно). За тиждень до зустрічі ви надсилаєте текст групі, що розвивається разом із вами, щоб дати час на прочитання, а на самій зустрічі рефлексуєте.
- Сучасним і популярним видом самовдосконалення та розвитку не тільки в освіті, але й у бізнесі є «Книжковий клуб». Один із таких під назвою «Книжкові лабораторії змін “Зі сторінок у життя”» було створено спільно Міжнародним інститутом інтегрального розвитку, EdCamp Ukraine і сайтом «Нова українська школа». 20 шкіл отримали по 36 книжок для розвитку своїх освітніх громад. Книги, які ви прочитуєте, потім потрібно обговорити на зустрічах клубу. Це не обов’язково мають бути книги зі сфери освіти, вони можуть бути не пов’язані безпосередньо зі шкільним життям, але бути світоглядними. Вони точно позитивно вплинуть на особистісний розвиток чи розширення світогляду.
- А чи знали ви, що можна пити каву для самовдосконалення? Запросіть компанію небайдужих освітян до улюбленої кав’ярні, щоб обговорити ті чи інші новинки освіти. Повірте, на цю «годину разом» усі з нетерпінням чекатимуть цілий тиждень!
- Також можна організувати свій так званий «Бійцівський клуб». Клуб, де ви збиратиметеся для дискутування. Це можливість подебатувати на освітні теми, врахувати різні погляди щодо певних ситуацій. Такий клуб має головне правило: це—дебати, а не словесна бійка; тут не оцінюють, а аргументовано відстоюють свою точку зору.
- Для того щоб щось обговорювати, не завжди потрібна фізична зустріч людей. Можна влаштувати «підпільну» роботу — розсилку чи групу в соцмережах із контроверсійними матеріалами й новинами, які містять різні думки. Публікації на гострі теми — чудова можливість подискутувати з однодумцями.
- Для тих, хто має зовсім мало часу, є кілька рецептів швидкого навчання: поєднайте обід із можливістю обговорити з колегами нагальні потреби. У класній або вчительській кімнаті варто не просто розмістити дошку оголошень, але й чіпляти туди новини, цитати, корисні матеріали зі світу освіти й оновлювати їх регулярно, розписавши відповідальність за це за тижнями. Можна підвищувати кваліфікацію в п’ятихвилинках — так зване мікронавчання здійснюється малими дозами за допомогою розсилки навчальних матеріалів із відповідною лаконічністю змісту.
- Також дієвою і корисною є розсилка 1—5—15, що матиме три розділи, для опанування яких вам потрібно відповідно 1, 5 чи 15 хвилин. Прочитання такої розсилки забирає лише 21 хвилину, але є продуктивним. Саме така розсилка використовується, коли готується EdCamp Ukraine, тож підписуйтесь за посиланням.
- Навчання на одинці теж можливе, адже «інколи краще побути на самоті, аніж у поганій компанії». Подумайте, коли саме вам зручніше займатися саморозвитком. Наприклад, годинка вранці чи ввечері або щоп’ятниці після уроків. Головне щотижня виділяти хоча б годину на самовдосконалення, дізнаватися й пробувати щось нове, регулярно з’являтися на професійних сторінках і в групах соцмереж.
| Намагайтеся щовечора відповідати собі на такі запитання:
• Що було добре сьогодні? За що я можу бути вдячним/вдячною? • Що я можу поліпшити вже завтра? • Чи вплинула/вплинув я на когось позитивно сьогодні? • Чого я навчився/навчилася сьогодні? • Як змінилося моє мислення? |
ВИСОКИЙ РІВЕНЬ СКЛАДНОСТІ
Високий рівень складності потребує більше зусиль, але й дає найпродуктивніший результат.
- Організуйте «Проблемний саміт», який складається з 5 етапів:
1-й етап — 5 проблем для розв’язання. Коли ми говоримо про проблеми, ми маємо на увазі сфери, де можливі конкретні зміни або покращення. З цього можна почати зустріч або заздалегідь підготувати проблемні зони. Наприклад, оцінювання, що мотивує, формат домашніх завдань, пристосування завдань до життя, як працювати з невмотивованим учнівством.
2- й етап — можливість обрати проблему, яку учасники/учасниці насправді хочуть розв’язати разом. Це також можна зробити до зустрічі, щоб зберегти час, або безпосередньо на ній, об’єднавшись у малі групи, щоб домовитися. У будь-який спосіб упевніться, що проблеми, які ви намагаєтеся розв’язати, є насправді значущими для людей.
3-й етап — 25 хв обміну думками. Жодна ідея не є поганою, тому створіть у колективі безоцінну атмосферу. Пам’ятайте: те, що працює для однієї людини, може не спрацювати для іншої. Тож певне непогодження під час обговорення — природно. Важливо, щоб усі відкрито могли висловлювати свою думку. Фіксуйте проблеми та всі-всі рішення, що пропонуються.
4-й етап — 15 хв рефлексії. На цей момент уже всі мають бути озброєні кількома методами розв’язання проблеми, які можна застосувати в класі. Наприклад, якщо на перевірку домашнього завдання витрачається більше часу, ніж заплановано, то можна застосувати незвичний кухонний таймер, щоб привернути увагу дітей до часових обмежень:)
5-й етап — розсилка групі рішень, що були напрацьовані, й обов’язкова домовленість про наступну зустріч. Варто згодом зібрати всіх ще раз, щоб обговорити, які рішення спрацювали, які ні та чому так сталося.
2. На рівні всієї школи або навіть району можна використати ідею «Доставка на завтра» — тобто дати колегам/колежанкам 24 год свободи робити все, що завгодно, в плані підвищення рівня кваліфікації, але за однієї умови: кожен наступного дня має прозвітувати перед усіма про те, що було зроблено. Іншими словами, «доставити» свої напрацювання, як швидкісний поштовий сервіс.
3. Ведення особистого блогу допомагає зібрати думки разом, а також відкрити щось цікаве для інших. Але пам’ятайте, що ви блог ведете передусім для себе, тому прагніть регулярності публікацій.
4. Також можна зробити моделювання уроку — так званий «Відкритий урок». Чи часто ви відвідуєте уроки ваших колег? Навряд чи. Частіше на урок може зазирнути хтось з адміністрації. Проте відвідування уроків колег дуже допомагає, адже це — живий обмін досвідом. В українських школах ця практика часто недооцінюється.
Після справжнього «відкритого уроку» — непоказового — варто обговорити три питання:
• Що спрацювало добре?
• Які є зони для вдосконалення?
• Що можна додати або змінити наступного разу?
5. «Занурення у відомості» дає можливість аналізувати інформацію, що пов’язана з освітнім процесом, зокрема, результати навчальних досягнень. Досліджуючи явні й неявні тренди, можна дізнатися багато нового про свою школу і дітей.
Варто пройти певні етапи:
1-й етап — дискусія (переглянути таблиці даних і обговорити, наприклад, хто з учнівства має більш успішні бали, а хто — менш успішні);
2-й етап — розуміння (дослідити, чому саме так відбувається, від чого це залежить);
3-й етап — планування змін (спробувати трансформувати підходи, стратегію викладання чи інші чинники).
6. Проведіть свій ЕdСатр — унікальну подію для співтворчості педагогів у дискусійному форматі (не)конференції. Організуйте простір професійного зростання, побудований на обміні досвідом одного від одного, містить розмаїття опцій і є справжнім освітянським святом. Цього року ви можете взяти участь в одній із регіональних міні-EdCamp’ів, а наступного — податися до нас за підтримкою свого власного заходу.
ЩО Ж РОБИТИ З ПІДВИЩЕННЯМ РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, ЯКЕ НАМ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, АЛЕ УНИКНУТИ ЯКОГО НЕ МОЖЛИВО
Навіть таку ситуацію можна використати з користю.
Іноді те, чого нас вчать, зараз здається зовсім неактуальним, але може статися так, що ці знання не просто так приходять у наше життя і можуть бути корисними в майбутньому. Тому, коли ми отримуємо новий досвід, варто на ньому спробувати зосередитися і дати йому шанс.
Якщо ви бачите, що комунікація має односторонній зв’язок, то варто спробувати зайняти більш активну позицію. Наприклад, ставити запитання або описувати проблемні ситуації у презентації. Так ви
зможете започаткувати дискусію, якої часто бракує у традиційних форматах, і наблизити тему до життя.
Намагайтеся використати час продуктивно. Якщо вам зовсім нецікаво, то можна розв’язувати паралельно свої завдання. Є ще такий варіант: поділитися цими знаннями з тими, кому вони, на відміну від вас, можуть
бути корисними.
Не забувайте, що, коли це доречно, варто скористатися законом «про дві ноги» і залишити таке навчання. Можливо, це стане сигналом організаторам, що потрібно щось змінити. Відстоюйте своє право на якісне підвищення рівня своєї кваліфікації.
Олександр ЕЛЬКІН,
радник міністра освіти і науки України з інновацій і горизонтальних зв’язків в освіті (на громадських засадах), натхненник руху ЕdСатр в Україні, м. Харків
Джерело: http://nus.org.ua/
Газета “Завуч” № 17 (635), вересень 2018
